Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах!
Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням.
Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду.
Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу.
Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона.
У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків.
Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів.
Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками.
Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера.
Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава.
Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували.
Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!
Слушай, наркоманы, хочу поделиться с вами моей очередной историей, которая произошла со мной недавно. Вы знаете, я тут наркоманом-комиком болтаюсь, то есть, достаю всякую чернушку и гоню, ну, вы понимаете, несу полный бред. Но на этот раз все было по-другому, друзья.
Итак, сидел я тут в своей закладке, размышлял о жизни и как бы так гаррик покурить, а вдруг мне пришла идея: почему бы не сходить на какую-нибудь выставку? Я подумал, что это будет просто охуительно сочетаться с моей психоделической атмосферой, плюс мож где-то и наркоту можно достать, и так народу побольше будет, с кем понашлематься. Ну, я и решил поехать.
Захожу я на сайт, шарю, шарю, и вижу там объявление о какой-то выставке искусства с психоделическими штуками. И мне, блин, прямо в башню зашло! Я подумал, что там точно будут какие-нибудь чурки, которые продадут мне жмых или, по крайней мере, покажут место, где можно взять что-нибудь более интересное, а не просто краску посмотреть.
| Официальная программа выставки: |
| 10:00 - 11:00: Вводный курс психоделической живописи |
| 11:00 - 12:00: Мастер-класс по созданию абстрактных скульптур |
| 12:00 - 13:00: Лекция о влиянии наркотиков на творчество |
| 13:00 - 14:00: Выставка работ молодых художников |
| 14:00 - 15:00: Импровизационный спектакль "Мир без границ" |
Короче, я с ножницами и чернушкой в кармане на выставку поехал. Встречаюсь с друганом, тоже одним из наркоман-комиков, и мы пошли внутрь, полны надежды и азарта. Ну, сначала там какое-то говно про психоделическую живопись, ну, я честно говоря, хуй знал, что это такое, но мне подходило, что говорят, потому что я пришел не за этим. Потом был мастер-класс со скульптурами, тоже неинтересно - я с пластилиновыми фигурками не дружу и вообще, слишком атмосфера бабушкиных занятий.
Но вот лекция о влиянии наркотиков на творчество - это было то, что меня действительно заинтересовало! Докладчик говорил что-то про инсайты и вдохновение, и я подумал, что все-таки кокаин на выставке - это как раз то, что нужно. Иначе как же я смогу по-настоящему ощутить все эти штуки, что там выставляют? Вот думаю, как бы сделать так, чтобы никто не заметил, как я закладку себе накатал. Чтобы не сдохнуть и не сгореть там же в секторе "Художники-наркоманы".
В общем, я пытаюсь как-то прикрыться, выкатываю свои ножницы и аккуратно дозирую себе кока, осторожно смерандживая его с чернушкой. И вот тут-то и начинается самое интересное. Я сижу, слушаю про всякие "искусственные методы вдохновения" и в голове у меня плавится башня под действием кокаина, чувствую себя полным мудаком, но все-таки как-то более "культурным", если можно так сказать.
И тут мне приходит в голову гениальная мысль: "а почему бы мне не поддержать молодых художников своим присутствием?" Я всегда был великим поклонником искусства, правда, у меня две ушатанные руки, но зато шарю в этом. Я решаю подойти к двум ребятам, которые вообще загорелись на выставке, предлагаю от себя всякие хорошие слова, что мол "бийте вас гнили, молодежи нужно давать шанс и творить свободно", в общем, гоню, как могу. Чуваки, конечно, не поняли, что я их насушивал, но мне-то было похуй, я ведь все равно ничего не понимал в их тяге к искусству.
Ну, а потом еще был спектакль "Мир без границ", на который я, конечно же, опоздал, потому что большие дозы кока пришлось забыть, но настроение было все-таки охуительное.
А потом, выходя оттуда, я встречаю другана, который оказывается тоже решил поставить наркоту в приоритете, и мы решили вместе закончить свой вечер. Мы гуляем по улицам, а между тем травим глупые шутки про гаррик и жмых, аж сами себя ржачком закидываем. Ну, как же без этого, ведь мы все-таки наркоманы-комики, и это наш стиль жизни.
В общем, друзья, это был очень интересный и психоделический опыт для меня. Я кайфовал от выставки, хоть и не в полной мере, и, конечно, был высморкан по полной программе. Хотя, честно говоря, я сомневаюсь, что посетители, а тем более организаторы выставки, подозревали, кто тут на самом деле среди них болтается.
Ну, итак, друзья, эта история показывает, что даже наркоманы могут наслаждаться искусством и выставками. Пусть мы и гоним, и говорим глупости, но это не значит, что мы не можем наслаждаться прекрасным и пытаться стать частью чего-то большего, чем наркотический дым или чернушный гаррик.
И помните, друзья, всегда ищите вдохновение, где бы вы ни были. Даже если это кокаин на выставке искусства. Мы - наркоманы-комики, и мы готовы вписаться в любую обстановку и выделиться из толпы!